Питання управлінського персоналу в закладах охорони здоров’я суттєво змінилося в кінці 2018 року з введенням нової посади медичного директора. Хоча ця посада в значній мірі дублює головного лікаря, на заміну якого і прийшла, між ними все ще є відмінності. Як і в системі менеджменту медичного закладу в цілому. Хочете знати більше? Тоді, пірнаємо далі в глибини наказів МОЗ та практичної плутанини. Ну а куди ж без неї?
У не такому далекому минулому існувало кілька варіантів управління медзакладом. Для комунальних і державних закладів, як правило, було одноосібне управління головним лікарем. Це означало, що головний лікар був одночасно і найманим працівником, що працював на заклад на підставі трудового контракту, і числився керівником в державному реєстрі ЄДР.
Тобто, в обов’язки головного лікаря входила організація як медичної так і адміністративної та фінансової частини діяльності закладу. В ідеалі, він мав бути хорошим лікарем, управлінцем і, в певній мірі, підприємцем. Звичайно, в головного лікаря могли бути, і як правило були, заступники, наприклад з медичної частини (медичної роботи), яким могла делегуватись відповідна складова повноважень.
В приватних же закладах ситуація трохи відрізнялась. Там, керівник згідно ЄДР, або директор, дуже часто відрізнявся від особи найнятої головним лікарем. І це зрозуміло. Приватні медичні заклади не мають настільки вираженої соціальної функції. Їх основна задача – генерування прибутку. Тому директором чи генеральним директором, як правило, був власник, а головний лікар виконував менеджерські повноваження в частині саме медичної діяльності закладу. Можна сказати, що головний лікар в приватному закладі був схожий на заступника головного лікаря з медичної частини в комунальному. Але, звичайно, це дуже спрощене порівняння. В тих же випадках, коли власник був лікарем, могло бути одноосібне управління медзакладом і називалась ця сукупна посада директор.
Незалежно від приватної чи комунальної форми власності, вимоги до головного лікаря ставились майже ідентичні:
Останнє, як правило, ігнорувалось, оскільки було доволі складно знайти керівника, який би відповідав цьому параметру. В приватній сфері взагалі не було законодавчої вимоги до стажу.
До керівника юридичної особи, на базі якої створювався приватний медичний заклад, і взагалі не існувало вимог.
Можливо, саме приклад діяльності приватних закладів охорони здоров’я і ліг в основу нової моделі менеджменту.
На сьогодні ми рухаємось в напрямку чіткої спеціалізації і формалізації. Що це означає?
А те, що тепер, після глобальної реорганізації, комунальні медичні заклади мають форму підприємства. Некомерційного, але підприємства. Що означає запозичення багатьох принципів роботи приватного сектору.
Тепер, маємо чіткий поділ посад і функціоналу, який є однаковим для всіх форм власності (приватної та комунальної).
Керівництво здійснюється директором (чи генеральним директором). Він відповідає за фінансову частину і показники закладу, господарське забезпечення і т.п.
Що ж тоді робить головний лікар? Його більше немає. На заміну йому прийшов медичний директор. Так як генеральний директор бере на себе фінанси і організаційну частину, медичний директор тепер може чітко зосередитись на наданні закладом медичних послуг:
Важливо, що генеральний директор в ієрархії стоїть вище медичного, а тому делегує йому повноваження, крім тих, які прямо прописані в довіднику кваліфікаційних вимог медичного персоналу. Також, медичний директор може тимчасово заміняти генерального за його відсутності на роботі.
Найсуперечливішою частиною нової системи є вимоги щодо:
Прямих обмежень на таке поєднання в приватному секторі немає. На відміну від комунального, де одна особа не може суміщати дві керівні посади (чи керівну посаду і підприємницьку діяльність). Важливо, звичайно, відповідати обом наборам вимог до освіти і кваліфікації. Також, поки відсутня чітка позиція щодо можливості об’єднання обох посад в одну, а тому виходимо, що кадрова документація оформлюється як на дві посади.
На практиці така ситуаціє є доволі поширеною, зважаючи на обмеженість бюджетів комунального сектору. Утримувати двох керівників фінансово доволі важко. Також, як виявляється, не так легко знайти двох спеціалістів з потрібною освітою. Особливо в сільській місцевості.
Але, юридично така організація менеджменту медичного закладу не відповідає закону. Як тоді поступати? Варіантів не так багато:
Все залежить від того, в чому саме полягає невідповідність спеціальності.
Якщо ми говоримо про те, що в назві змінилось одне слово, наприклад «державне управління» стало «публічним управлінням», чи щось схоже, то з високою ймовірністю така спеціальність тотожна і підходить. Коли ж спеціальність відрізняється не тільки назвою, але і суттю, наприклад, замість «менеджменту» спеціальність «автомобілі та автомобільне господарство», то варіант тільки здобувати необхідну післядипломну освіту.
Якщо ви не можете визначитись, чи підходите ви, або інший кандидат, на посаду в медичний заклад, звертайтесь за юридичною консультацією.
Медичне право